Сенсацією стало опубліковане на початку жовтня опитування громадської думки, відповідно до якого журналіст Ерік Земмур набрав би 17-18% голосів виборців у першому турі президентських виборів у Франції. У такий спосіб, цей син єврейських іммігрантів з Алжиру, який дотримується ультраправих поглядів, обходить традиційного лідера ультраправих Марін Ле Пен (вона набирає 16%) і виходить у другий тур проти нинішнього президента країни Макрона, якого підтримує 24-27% французів.
Ерік народився в східному передмісті Парижу — Монтре, у сім'ї фельдшера й домогосподарки, яка переїхала в метрополію з початком війни в Алжирі. Земмур був вихований у єврейській традиції, як зазначають оглядачі, знає іврит, відвідує синагогу і одружений на єврейці з туніськими корінням.
У 1979 році парубок закінчив відомий Інститут політичних досліджень у Парижі, серед випускників і співробітників якого двадцять вісім голів держав і урядів, зокрема, чотири французьких президента і тринадцять прем'єр-міністрів. Він недовго пропрацював у рекламному агентстві, потім писав для газети Quotidien de Paris, а в 1996 році перейшов у Le Figaro в якості політичного журналіста. Ще в нульових роках експерти вказували на його близькість до одіозного лідера ультраправого Національного Фронту Жана-Марі Ле Пена.
 |
 |
 |
| Книги Еріка Земмура |
Земмур просуває теорію «великого заміщення», відповідно до якої європейців витісняють із їхніх країн іммігранти-мусульмани. У книзі «Французька меланхолія» він оголосив масову імміграцію майбутньою причиною смерті французької мови. На думку експертів, журналіст не бачить відмінностей між ісламізмом і ісламом, усі мусульмани для нього — «колонізатори», які нав'язують етнічним французам свої звичаї та ісламські закони. Після слів у телешоу на Canal + про те, що «більшість торговців людьми — чорношкірі та араби», проти Земмура було порушено кримінальну справу за підбурювання до расової дискримінації.
1 жовтня 2020 року прокуратура відкрила кримінальне провадження за підбурювання до ненависті після того як публіцист назвав усіх іммігрантів «злодіями, вбивцями і гвалтівниками» й зазначив, що «всі вони підлягають депортації». Сам він оголошує себе «не злочинцем, а дисидентом», який виступає за «велич Франції, силу держави й повагу до французької культурної традиції». Крім антиісламської риторики журналіст відомий як сексист, євроскептик та критик ліберальних цінностей.
В останні роки він сприймається як ультраправа альтернатива Національному Об'єднанню (реінкарнації НФ), транслюючи більш радикальні ідеї щодо іммігрантів, ніж це дозволяє собі Марін Ле Пен. На думку письменниці Марі-Франс Ешгуан, «для розвитку нашої думки Ерік зробив більше, ніж Національний Фронт за сорок п'ять років свого існування».
Популярність Земмур ставить Марін Ле Пен у вкрай скрутне становище, у той час як її батько підтримує нову зірку ультраправого флангу французької політики. Журналіст-єврей відчайдушно критикує інститути ліберальної демократії, які зациклені на «ідеології різноманітності», включно зі ЗМІ, які він називає «інструментами пропаганди». Забуваючи, що сам є оглядачем найбільшої в країні газети й постійним гостем численних ток-шоу.
З 2010 року Еріка часто притягають до відповідальності за неоднозначні висловлювання. Критикують його і єврейські організації Франції, в основному за обілення режиму Віші, який нібито «намагався врятувати» французьких євреїв від нацистських таборів смерті і ... став жертвою історичної ортодоксії, яка розглядає колаборантський режим у термінах «абсолютного зла».
За словами Земмура, 75% французьких євреїв, які пережили війну, були «врятовані стратегією лідера Віші маршала Петена і прем'єр-міністра Лаваля перед вимогами Німеччини». Заради цього, визнає журналіст, режим навмисно «пожертвував іноземними євреями, які проживали у Франції».
Зовсім нещодавно на одному із шоу Ерік Земмур заявив, що ані терорист Мохаммед Мера, похований у Алжирі, ні єврейські діти, убиті ним у Тулузі, які упокоїлися в Ізраїлі, не належали Франції». «Антропологи кажуть, що ми частина країни, де знайшли останній притулок, — підкреслив Земмур. — Вбивці чи невинні, кати або жертви, вороги чи друзі, вони хотіли жити у Франції ... але коли справа дійшла до поховання, вони не обрали Францію ». Подібна риторика викликала неоднозначну реакцію серед французьких євреїв.
Про можливість висунення Земмура на пост голови П'ятої республіки говорять із 2019 року. Його підтримує низка впливових в ультраправих колах діячів, наприклад, голова Ліги Півдня Жак Бомпар. Серед його найближчих радників — сефардська єврейка Сара Кнафо, одна з найталановитіших молодих управлінців країни.
 |
 |
| Нова надія ультраправих на обкладинці французських журналів | |
24 вересня 2021 року Земмур, уже не приховуючи президентських амбіцій, на запрошення угорських правих прибув до Будапешту й був прийнятий близьким другом Росії прем'єр-міністром Віктором Орбаном. До речі, офіційні російські ЗМІ славословлять нову надію ультраправих, захоплюючись його визначенням ЄС як диктатури глобалістських еліт.
Опитування показують, що при збереженні нинішніх тенденцій у другому турі Земмур поступиться Макрону з рахунком 45:55, і це значно кращий результат, ніж продемонструвала у 2017-му Ле Пен, яка поступилася нинішньому президенту 34% — 66%.
Ще влітку Земмур набирав лише 5% голосів у першому турі, до жовтня він піднявся до 17-18%, потіснивши Марін Ле Пен, яка вперше з 2013 року опустилася на третє місце. Керівний директор агентства Harris Interactive Жан-Даніель Леві не приховував свого подиву: «Ми ніколи не бачили такого стрімкого злету за такий короткий час».
Максим Суханов
