![](/sites/default/files/2021-12/charter/chapter%201.jpg)
З часів Виходу з Єгипту свобода говорить із єврейським акцентом
Генріх Гейне
Справу про вбивство єгиптянина, який бив єврейського раба (див. главу Шмот), юристи кваліфікували б як навмисне вбивство. Судіть самі:
«І подивився він (Моше) туди й сюди, і побачив, що немає нікого, і вбив єгиптянина, і сховав труп у піску» (2;12).
Дізнавшись, що злочин розкрито, винуватець біжить із країни. Що сказав би обвинувач на такому процесі? Мойсей убив людину, яка нічого поганого особисто їй не зробила, і жив собі ні в чому не покаявшись і ні про що не шкодуючи. Хіба це правильно?
Щоби відповісти на це запитання, — візьму я на себе роль захисника, — звернімося до контексту подій, описаних у Книзі Вихід. А події, на перший погляд, справді дивні.
Спочатку фараон — законний правитель Єгипту — наказує двом єврейським повитухам убивати всіх немовлят чоловічої статі. Наказ жінки не виконують, за що Всевишній робить їх засновницями династій.
Потім Мойсей планує і скоює вбивство, але злочинця не карають, а навіть заохочують — він опиняється в будинку доброї людини, одружується з його донькою та живе цілком забезпечено. Мало того, це вбивство частково сприяло обранню Мойсея Всевишнім на роль лідера єврейського народу.
![](/sites/default/files/2021-12/charter/chapter%202.jpg)
Згодом Моше, уже на чолі євреїв, просить фараона відпустити свій народ на три дні в пустелю для жертвоприношень. Коли ж легітимний правитель Єгипту припускає, що це лише хитрощі, то на єгиптян обрушуються численні біди та нещастя.
І, нарешті, уже у главі Бешалах, коли фараон переконується, що його обдурили піддані, хоче їх наздогнати й даною йому законом владою повернути назад своїх рабів, то разом із військом тоне в Червоному морі.
Невже вічна книга вчить нас анархії та беззаконню? Давайте розберемося.
Отже, фараон, наділений законною владою, наказує двом єврейським акушеркам вбивати хлопчиків при народженні! Такий наказ не укладається в елементарні поняття про мораль, моральність, людяність.
Іноземці дивуються:
— Як ви можете жити за таких поганих законів?
— А ми їх погано виконуємо.
Подібно героям анекдоту це зрозуміли і дві прості жінки: злочинні накази виконувати не можна, навіть якщо вони відповідають букві закону. Мало того, історія повитух розкриває перед нами глобальну старозавітну концепцію: істина могутніша за владу й тому будь-який вчинок ultra vire, тобто той, що виходить за рамки наданих повноважень, а в даному випадку — за межі моральних законів, заперечує волю Творця й сам цей світ. Ці воістину революційні ідеї знайшли втілення в політичному устрої розвинених країн, де демократичні інститути обмежують каральні функції влади.
![](/sites/default/files/2021-12/charter/chapter%203.jpg)
Сміливий вчинок Шіфри та Пуа зробив їх одними з найвидатніших жінок Стародавнього світу та героїнями багатьох літературних творів. Зокрема, їхня історія лежить в основі роману американського письменника Генрі Девіда Торо «Громадянська непокора», виданого в 1849 році. А ця книга, своєю чергою, надихнула на боротьбу за права людини двох великих мислителів XX ст. — Махатму Ганді та Мартіна Лютера Кінга.
Щодо Мойсея, то він справді спланував і скоїв убивство людини. Але за яких обставин? Єгиптянин бив єврея. Причому, не ховаючись, з чого ми робимо висновок, що він мав на це право.
— Як жити в нашій країні: за законом, за поняттями чи за сумлінням? Виявляється, по ситуації... Оскільки головний закон у нас — закон підлості, влада без поняття, а совісті в неї ніколи не було.
Майбутній лідер нації теж діяв по ситуації. Він вирішив допомогти нещасному, і саме неправедні закони змусили його вчинити вбивство. Інакше все закінчилося б викриттям розперезаного нахабника компетентним органам. Але Мойсей розумів, що залишися єгиптянин живим, то і йому, і врятованому не збутися біди. Тому якщо вже втручатися, то йти до кінця. Тож за що ж його карати?
Далі перед нами розгортаються сцени десяти страт і загибелі фараона з військом у Червоному морі. Так, Мойсей спочатку не повідомляв усю правду володарю. А чи був у нього вибір? Чи міг він якимось іншим чином відвести свій народ із рабства та світу абсурдних законів, що дозволяли вбивати новонароджених дітей!
![](/sites/default/files/2021-12/charter/chapter%204.jpg)
Який із цього напрошується висновок? Всевишній заохочує бунт проти законів, які не узгоджуються з елементарними поняттями про людяність та справедливість! Але, що найважливіше, це було сказано кілька тисяч років тому, і євреї знали це вже тоді. А ось решта світу…
У XVI столітті відбулися три події, що повністю змінили обличчя цивілізації. Першим став рух Реформації з ідеєю про те, що біблійний текст має бути доступним усім, а не лише священикам. Друга подія — нові переклади Святого Письма, які пішли в народ у вигляді першого «самвидаву». А третім був винахід друкарства. Ймовірно, не випадково Творець надихнув Гутенберга на створення друкарського верстата, адже в результаті Тора та закладені в ній ідеї стали орієнтиром для західного світу.
Перший виданий і найвідоміший у середні віки переклад Біблії англійською мовою належить перу вченого-гуманіста Вільяма Тіндейла. Це коштувало йому життя — просвітника спалили на багатті як єретика 6 жовтня 1536 року. Але вперше отримавши можливість самостійно прочитати Біблію, англійці зрозуміли — досі священики водили їх за носа. Чому Біблія Тіндейла була справжньою крамолою для монархії та політичного устрою того часу?
![]() |
![]() |
Вільям Тіндейл та його переклад Біблії |
Люди дізналися, як недолугі пророки кидали виклик могутнім володарям і перемагали, як правда щоразу долала силу, і головне — що Творець цього світу задумав його як суспільство рівних можливостей.
Але головне, що злякало англійський престол найбільше, — у нелегально поширюваний переклад Біблії включили всі сюжети, що цензурувалися до цього, бо вони описували протистояння простих смертних із наділеними владою царями. У Біблії де-факто ставилося під сумнів право володаря розпоряджатися підданими, непокора оголошувалося цілком легітимною моделлю поведінки, така поведінка навіть заохочувалося Всевишнім. Це руйнувало в очах простого народу віру в богообраність королів, на якій трималася вся влада європейських монархів. До того ж — ставилося під сумнів право однієї людини розпоряджатися життям та свободою іншої.
Упродовж усього XVII століття величезний вплив на політику Британії мала єврейська Біблія в пуританському її тлумаченні. А невдовзі її ідеї перші поселенці — батьки-пілігрими — понесли на Американський континент, де створили Сполучені Штати Америки.
![]() |
![]() |
Обкладинка памфлету «Здоровий глузд» | Перший варіант Великої печатки США |
Англійський бунтар, американський письменник і філософ Томас Пейн, відомий як «хрещений батько Сполучених Штатів», у січні 1776-го опублікував знаменитий памфлет «Здоровий глузд» — 100 тисяч екземплярів розпродали майже миттєво на території тодішніх британських колоній у Північній Америці. На самому початку твору Пейн наводить аргументи, що дають право на повстання проти тиранії, і вони повністю ґрунтуються на цитатах із Тори.
Через півроку Бенджамін Франклін запропонував сюжет для державної емблеми США — так званого Великої печатки. Франклін зобразив єгиптян, що тонули в Червоному морі, супроводивши цю картину фразою: «Повстання проти тирана завгодно Б-гу». Це настільки вразило майбутнього президента Томаса Джефферсона, що він підтримав цей варіант емблеми як офіційний символ американської нації (врешті-решт, він не пройшов) і згодом включив її у свою печатку.
Міхаель Певзнер, спеціально для «Хадашот»
У матеріалі використані роботи лорда Джонатана Сакса — колишнього головного рабина Великої Британії.