Частка єврейського населення в Ізраїлі вперше в історії впала нижче 74%, — повідомив нещодавно Ізраїльський центр імміграційної політики (IPC). Чи відображає ця ситуація довгострокові тенденції або мова йде про роздуту сенсацію — в інтерв’ю з відомим демографом Яковом Файтельсоном.
— Пророкувати Ізраїлю демографічний апокаліпсис почали не вчора, — говорить Яков. — Досить згадати професора, одного із засновників Хайфського університету Арнона Софера. Ось лише кілька заголовків, які цитують його заяви: «У 2000 році — Ізраїль не єврейський» («Едіот Ахронот», 06.07.1987); «Через 20 років ми будемо благати про автономію для євреїв» («Едіот Ахронот», 02.08.1988); «Професор Софер не дає Ізраїлю більш ніж 15 років існування» («Маарів», 15.02.2002).
— І він був далеко не першим серйозним вченим, який помилився у своїх розрахунках.
— Звісно. Досить згадати без перебільшення великого історика Шимона Дубнова, який приблизно 120 років тому назвав сіоністський проєкт месіанською маячнею, заявивши, що, у кращому випадку «…на початку XXI століття півмільйона наших братів виявиться на нашій прадавній батьківщині». Подальше — відомо. Півмільйона євреїв в Ерец Ісраель жили в 1941 році, коли професор Дубнов загинув від руки свого учня — офіцера СС — у ризькому гето.
Інший демографічний прогноз. Листопад 1944 року, секретна записка професора Роберто Бакі керівництву ішува з аналізом демографічної ситуації. Згідно з найпесимістичнішим сценарієм професора, у 2001 році в Палестині від моря до Йордану будуть проживати 563 тисячі євреїв (що майже співпало з оцінкою Дубнова!) і 5,9 млн арабів, а при найбільш сприятливому розвитку ситуації — 2,25 млн євреїв і 4,4 млн арабів.
 |
 |
У реальності на початок нинішнього століття в Ізраїлі налічувалося 5 млн євреїв. Зазначу, що проректор Єврейського університету, лауреат Премії Ізраїлю Бакі — не дрібний політичний шулер, а основоположник ізраїльської демографії та засновник нашого Центрального статистичного бюро.
— Не будемо забувати, що нинішня ситуація багато в чому стала результатом кількох масштабних хвиль алії, але ваш оптимізм, наскільки я розумію, ґрунтується головним чином на високому природному прирості єврейського населення й низькому — арабського...
— Понад 100 років алія залишалася основним фактором, який перетворив євреїв із незначної меншості в абсолютну більшість в Ерец Ісраель. Навіть незважаючи на те, що арабська народжуваність значно перевищувала єврейську. Водночас ще в 1987-му, представляючи свій перший прогноз прем'єр-міністру Шаміру, я підкреслював, що арабський світ вступає в смугу демографічного переходу (швидке зниження народжуваності і смертності на першому етапі, з подальшим зменшенням народжуваності та зростанням смертності, в результаті чого відтворення населення зводиться до простого заміщення поколінь, — прим. ред.).
На наших очах відбулася демографічна революція, унаслідок якої єврейська народжуваність перевищила арабську, і цей чинник став вирішальним для співвідношення єврейського та арабського населення.
У статті 1988 року, яка була опублікована в Jerusalem Post, я прогнозував, що в першому десятилітті XXI століття природний приріст арабів знизиться в результаті модернізації й поліпшення рівня освіти, а у євреїв він трохи зросте. І дійсно, у євреїв він склав 1,3% в 1988 році і 1,4% у 2020-му, а в арабів — 2,9% і 1,9% відповідно. Я припускав, що арабська та єврейська народжуваність співпадуть у 2017 — 2020 рр., але це сталося навіть раніше, уже у 2015-му.
Сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН) в арабського населення зменшився з 4,40 дитини на жінку в 1998 році до 3,13 у 2015-му, тоді як у євреїв він виріс з 2,67 до 3,13. Ось таким своєрідним способом араби «наздогнали» євреїв, спускаючись вниз демографічними сходами, коли євреї рухалися ними вгору. Як визначив цю тенденцію д-р Юсеф Курбадж із Французького національного інституту демографічних досліджень (INED): «Єврейська фертильність залишається високою і, що ще більше спантеличує, вона постійно зростає. Палестинська і єврейська фертильності рухаються в протилежних напрямках».
У 2018 році СКН євреїв становив 3,17, а в ізраїльських арабів — 3,04 дитини на жінку. Просто автори апокаліптичних прогнозів не врахували динамічні зміни, які переживають різня групи населення.
Нинішня тенденція чітко вказує на те, що арабське населення є «старіючим суспільством», причому, старіє воно майже в 4 рази швидше, ніж єврейське. І це не дивно, оскільки після арабського демографічного вибуху (1950 — 1964 рр.) арабські бебі-бумери вступають сьогодні в пенсійний вік. Відповідно, це призводить до хвилі природної смертності, значно вищої, ніж пару десятиліть назад.
— І, тим не менш, араби залишаються найбільш швидкозростаючим сектором в Ізраїлі. Темпи зростання єврейського населення складають 1,6% на рік, в арабських співгромадян цей показник досягає 2,3%. Не в останню чергу тому, що єврейська народжуваність, досягши піку у 2015 — 2017 рр,. стала трохи знижуватися, а фертильність мусульманок, навпаки, зросла до 3,37 дитини на одну жінку.
— Не зовсім так, оскільки приріст арабського населення у 2020 році склав 1,9% — це найнижчий показник за всю історію. СКН у євреїв дійсно знизився до 3,09 дитини на жінку, але в арабів (всіх конфесій) він ще нижче — 2,98. У мусульман він опустився до 3,16 дітей на жінку — це теж історичний антирекорд. Водночас у сабр, які складають 76% всього єврейського населення, він виріс до 3,27 дітей на жінку — найвищий показник за всі часи.
Демографічні тенденції визначаються даними не за один-два роки, а динамікою упродовж двох поколінь. Завдяки арабському бебі-буму в 1950-ті, цей сектор населення старіє сьогодні набагато швидше за єврейський. Медіанний вік у арабів зростає майже утричі швидше, ніж у євреїв. За останні 20 років чисельність групи 75+ зросла в мусульманському секторі майже в 3 рази.
Водночас, унаслідок зменшення мусульманської народжуваності, частка дітей 5-14 років (які в найближчі 5-15 років вступлять у дітородний вік) — зменшилась на 16,6%, у той час як у євреїв вона виросла на 5,4%. Усе це дає змогу прогнозувати, що в середньостроковій перспективі частка єврейського населення в Ізраїлі збільшиться, досягнувши показників початку XXI століття. Відбудеться це приблизно у 2030 році, причому мова йде про природний процес. До речі, якщо ще 20 років тому я був наодинці серед демографів, то у своєму останньому прогнозі ЦСБ прийшло до аналогічного висновку.
— Є ще один фактор, який часто вислизає від уваги обивателя. Якщо частка єврейського населення становить, згідно з даними ЦСБ, трохи менше 74%, а арабського — приблизно 21%, виникає питання: куди пропали ще 5% громадян Ізраїлю? І до якої громади вони себе відносять?
— Ви говорите про категорії «інші», які складаються, переважно, з членів єврейських сімей, які не є євреями за Галахою. Іншими словами, ми маємо справу з чоловіками, дружинами й дітьми репатріантів з країн колишнього СРСР — ізраїльтянами, які є куди ближчими до єврейської більшості, ніж до арабської громади. Навіть сьогодні частка «розширеного єврейського населення» в державі Ізраїль наближається до 79% — і це явно не привід впадати в паніку. За прогнозом ЦСБ, без урахування алії, до 2065 року частка цієї групи в населенні Ізраїлю досягне 81%. За моїми ж розрахунками, якщо рівень алії залишиться таким же, як упродовж останніх 20 років, частка євреїв перевищить 84%.
Бесіду вів Михайло Гольд
