76-річна британка Міррен — одна з найбільш титулованих акторок світового кінематографа — у її активі «Оскар», чотири премії Британської кіноакадемії, три «Золоті глобуси», чотири «Еммі» та один «Тоні». У квітні цього року Хелен почала зніматися в байопіку про прем'єр-міністра Ізраїлю Голду Меїр. Ізраїльської теми актриса торкнулася ще у 2009-му, коли почала вивчати іврит, готуючись до ролі колишньої агентки Моссада в трилері «Борг».
Професійна репутація Міррен бездоганна, але її нова роль розлютила багатьох недоброзичливців, про що повідомляє колумніст The Jerusalem Post Бен Ціон Гад. «Божевілля знімати біографічний фільм про злочинницю Голду Меїр й не дивно, що расистка Хелен Міррен щаслива зобразити цю огидну жінку», — пише у своєму Twitter автор, який сховався за псевдонімом «гордий палестинець». Йому вторить інший користувач, який запевняє, що «Хелен Міррен у ролі першої жінки — прем'єр-міністра Ізраїлю — це ляпас усьому народу Палестини. Вони (ймовірно, сіоністи, — прим. ред.) святкують захоплення Палестини, виганяють сім'ї з будинків, убивають дітей! Несмак, а не фільм!».
 |
 |
Один диванний критик після рефрена про «потворних сіоністів» закликав позбавити Хелен Міррен звання Дами. (Дама — жіночий еквівалент лицарського звання, яке було присвоєно актрисі Єлизаветою II у 2003 році).
Хелен народилася 26 липня 1945 року в передмісті Лондона в родині російського батька та англійської матері. Її дід — Петро Васильович Миронов, служив у Російській місії у Великій Британії. Як переконаний монархіст, після Жовтневого перевороту він залишився в Лондоні, працюючи водієм таксі. Його син Василь (майбутній чоловік актриси) також був таксистом, паралельно грав на альті з Лондонським філармонічним оркестром, а в роки війни працював водієм швидкої допомоги. Мати Хелен — англійка з багатодітної робітничої сім'ї, батько якої служив м'ясником при дворі королеви Вікторії. У 1950-х Василь став Безілом, а Миронови перетворилися на Міррен.
Хелен вважає за краще не висловлюватися на теми арабо-ізраїльського конфлікту, але відомо, що в 1967 році вона працювала волонтером у кібуці зі своїм хлопцем-євреєм і досі із задоволенням згадує, як збирала виноград та готувала на кухні. З того часу вона ще кілька разів відвідувала Ізраїль, критикуючи активістів, які закликають до культурного бойкоту єврейської держави.
Щодо нової картини, то вона присвячена одному з найдраматичніших моментів в історії Ізраїлю — Війні Судного дня, що випала на прем'єрську каденцію Голди Меїр. «Вона була грізним, непримиренним та могутнім лідером, — говорить Міррен про свою героїню. — Це великий виклик — зобразити її в найважчий момент життя. Сподіваюся, я впораюся!».
Як відомо, 5 жовтня 1973 року Меїр отримала офіційне повідомлення про зосередження сирійських військ на Голанських висотах, але силовики заспокоїли її, запевняючи, що араби не почнуть війну. За шість годин до спільного нападу Єгипту та Сирії легендарний міністр оборони Моше Даян продовжував стверджувати, що війна є малоймовірною, і Голда стала на його бік. Повноцінна мобілізація так і не була проведена, не кажучи про нанесення превентивного удару. Перші дні битв на два фронти виявилися вкрай важкими, у ЦАГАЛу було вдвічі менше танків та гармат, в 1,8 разів — літаків, і майже в 10 разів — зенітно-ракетних комплексів.
Тим не менш, через 16 днів ізраїльські війська зупинилися за 100 кілометрів від Каїра й за 40 кілометрів від Дамаска. Війна була виграна ціною величезних жертв, а її політичним результатом стало рішення Голди Меїр піти у відставку. На цьому політичну кар'єру уродженки Києва було закінчено.
Режисером байопіку став ізраїльтянин Гай Натів, який живе і працює в США й отримав у 2018 році «Оскар» за найкращий короткометражний фільм. «Для мене, як людини, яка народилася перед Війною Судного дня, велика честь розповісти про першу та єдину жінку, яка керувала Ізраїлем, — зазначив Натів. — Я дуже радий працювати з легендарною Хелен Міррен, щоби втілити в життя цю епічну, емоційну та складну історію».
Максим Суханов
