1942-й запам'ятався євреям Нальчика справжнім пуримським дивом. Найвідоміший у місті кравець за допомогою переодягань, кавказьких танців та щедрого частування врятував від смерті кілька тисяч джуурі — гірських євреїв. Звали цю людину Маркел Шабаєв.
Сім'я Шабаєвих була однією з найшанованіших не лише в Єврейській Колонці (так називали район Нальчика, де жили гірські євреї), а й у всьому місті: батько Маркела шив найкращі в окрузі каракулеві шапки — традиційний головний убір джигітів.
Вихованням дітей переважно займалася мати — Дар'я Нахшумівна. Діти отримали традиційне єврейське виховання, хоча вивчали і світські науки. Старша сестра Маркела стала першою жінкою-геологом на Північному Кавказі, хлопчик же з дитинства виявляв творчі здібності — чудово малював, танцював, грав на скрипці та складав вірші кількома мовами.
У 1929 році талановитий юнак очолив агітбригаду з гірських євреїв, що популяризувала єврейську народну творчість. Влада активно займалася «культурним будівництвом» та проводила політику «коренізації», тому ініціатива Шабаєва була доречною. У рамках бригади працювали театральна, хореографічна та музична студії. Пісень гірсько-єврейською мовою вистачало, а от п'єс майже не було, тому Маркел написав власну — під назвою «Раби Багдаду».
Незабаром молоді євреї стали учасниками Кабардино-Балкарських обласних, Північно-Кавказьких крайових та Всесоюзних олімпіад (тоді так називали перегляд художньої самодіяльності) і прославилися на весь Кавказ. А у 1934 році з'явився професійний танцювальний ансамбль «Кабардинка», який існує дотепер.
Шабаєва чекало велике театральне майбутнє, але в 1935 році помер батько, і турбота про сім'ю лягла на плечі юнака. Як старший чоловік у домі він був змушений повернутися до сімейного ремесла — пошиття «кабардинок».
Інший би на його місці засумував, але Маркел з ентузіазмом освоїв кравецьке мистецтво і, крім папах, став шити чоловічі костюми. Місцевим чиновникам на роботі давали відрізи тканин, і вони несли їх молодому майстру: стильні костюми, як у великих начальників у столиці, вмів у Нальчику шити тільки він.
З початком війни чоловіка призвали до лав Червоної Армії. Влітку 1942 року у районі Сталінграду червоноармієць Шабаєв отримав наказ роздобути для підрозділу брезент. Тут він згадав про брезентову фабрику в Моздоку, отримав у своє розпорядження вантажний автомобіль та папірець для військкомату. Шлях у Моздок лежав практично через Нальчик і, зробивши невеликий гак, Маркел заночував удома. Вранці дорогу несподівано закрили — німці перейшли у наступ. Довелося «відрядженому» залишитися у прифронтовому Нальчику разом із сім'єю.
Наприкінці жовтня 1942 року до міста увійшли німецькі та румунські частини.
Над євреями Нальчика нависла смертельна загроза, Маркелу загрожувала ще серйозніша небезпека: червоноармійців-євреїв просто розстрілювали на місці.
Разом з вермахтом у місто прибули частини СС та СД, які займалися остаточним вирішенням єврейського питання. За наказом командира айнзатцгрупи D групенфюрера Вальтера Біркампа всіх євреїв зобов'язали зареєструватися та надіти жовту Зірку Давида. Гірські євреї саботували наказ — нечуване приниження для кавказця носити якісь мітки!
Тоді в середині листопада окупанти наказали всім євреям зібратися наступного дня рано-вранці біля будівлі комендатури. Привід обрали незначний — майбутні жертви не мали нічого запідозрити.
На постої в хаті Шабаєва якраз був німецький офіцер, він і повідомив господареві про плани есесівців, і про донос сусідки — німці вже знали, що Шабаєви — євреї. «Будь напоготові, Маркел!», — німець непогано говорив російською.
За ніч чоловік із родичами обійшли майже всіх мешканців Єврейської Колонки, попереджаючи про небезпеку. Проте вранці біля комендатури зібралося кілька десятків сімей єврейських біженців і три сім'ї гірських євреїв. Усіх їх було розстріляно.
Такі напівзаходи есесівців не задовольнили. Розібратися хто тут кабардинець, хто тат, хто балкарець, а хто гірський єврей їм було непросто, але кінцева мета була зрозуміла: виявити та знищити все єврейське населення Нальчика.
Діяти треба було рішуче, і Шабаєв звернувся за підтримкою до братів-кавказців. Окупанти створили в Нальчику так зване Представництво інтересів Кабардино-Балкарії під керівництвом Саліма Шадова. Колишній радянський адвокат Шадов був знайомий з Шабаєвим ще з театральних часів.
 |
 |
| Вальтер Біркамп | Микола Поппе |
Прийшовши на чолі делегації гірських старійшин, Маркел повідомив Саліму про плани фашистів і той терміново зв'язався з командувачем групою військ «А» на Кавказі генерал-фельдмаршалом фон Клейстом. Він підтвердив, що СС і СД дійсно готуються до знищення гірських євреїв у Нальчику та околицях. За операцію відповідав оберштурмбанфюрер СС Алоїс Пештерер: наприкінці грудня 1942 року він звернувся до командира батальйону «Бергман» Теодора Оберлендера з проханням виділити роту солдат для розстрілу 2000 гірських євреїв.
Тоді на прохання Шадова в Нальчик як експерта-етнографа прислали російського німця Миколу Поппе. Ознайомившись із матеріалами, Поппе склав меморандум про те, що гірські євреї за походженням зовсім не євреї, а тати — іранці, які прийняли юдаїзм. Але залишаються близькими родичами татів-мусульман. Іншими словами, звичайні горяни — яких народів тільки немає на Північному Кавказі!
Оберлендер, який не бажав псувати стосунки з місцевим населенням, меморандум прийняв, запропонувавши есесівцям не поспішати з розправами, а для початку здійснити інспекційну поїздку до Єврейської Колонки. Прийняти «дорогих гостей» у своєму домі та познайомити їх з місцевими звичаями повинен був Маркел Шабаєв.
До жодної вистави він не готувався так ґрунтовно як до цього візиту, від якого залежало життя його самого та всіх земляків-одноплемінників!
За кілька днів його стараннями Єврейська Колонка перетворилася на зразково-показовий музей етнографії Північного Кавказу. З будинків винесли всі європейські меблі. Сувої Тори заховали на цвинтарі. Євреїв нарядили у кабардинські національні костюми. Літні люди в кабардинських папахах, пошитих Маркелом, виглядали справжніми аксакалами. Як тут не згадати Пурим — єврейське свято з перевдяганням!
Гостей приймали із кавказькою гостинністю. Вино текло рікою, стіл ломився від національних страв. Ансамбль пісні і танцю під керівництвом господаря виконував кавказькі танці. Після вечері німців напідпитку повели на екскурсію єврейськими будинками, де не залишилося нічого єврейського. Крім самих євреїв, звичайно.
Оберфюрер СС Вальтер Біркамп і оберштурмбанфюрер Пештерер були в захваті, прийшовши до висновку: ці люди — тати, вони просто не можуть бути євреями! Пештерер навіть виявив деяку поблажливість: «Нас не цікавить їхня кумедна релігія. Якщо хочуть бути юдеями, нехай. Расові євреї — ось проти кого ми виступаємо».
Наступного дня — 26 грудня 1942 року — рейхміністр окупованих східних територій та один із головних катів єврейського народу Альфред Розенберг отримав звіт Біркампа. Гірських євреїв вирішили не чіпати.
Більше того, Маркелу Шабаєву — справжньому арійцю та другу Німеччини — довірили створення Національної ради татів і дали відповідальне завдання: зібрати в Колонці постільні речі, теплий одяг, кухонне начиння для потреб окупаційних військ. Євреї зітхнули з полегшенням.
 |
 |
| Маркел Шабаєв, 1975 | Карикатури Шабаєва |
Йшла війна. Німці вимагали хліба та видовищ — доводилося їм усіляко догоджати. Їхні союзники — румуни, бродили вулицями і забирали у мешканців все, що траплялося під руку. Маркел не втрачав присутності духу і почуття гумору: одного разу, взявши в якогось важливого німецького начальника на підшив шинель, він повісив її у сіни — румунські мародери, побачивши орла, що вселяв жах, перелякано оминали будинок.
Нальчик було звільнено Червоною армією 4 січня 1943 року і кравцем одразу зайнявся «Смерш» — чоловіка заарештували за зв'язок з окупантами. Але швидко звільнили — допоміг лист гірських євреїв на ім'я чи то Сталіна, чи то Молотова. Особлива інспекція МВС республіки 1955 року дійшла остаточного висновку про невинність «гірця».
До кінця своїх днів у 1978 році Маркел був шановним членом гірської громади. Він не тільки шив одяг усьому місту, а й малював карикатури, які посилав до журналу «Крокодил». Не розлучався і з музикою та танцями. Жодне весілля не проходило без Шабаєва, який, як правило, повертався додому голодним — так веселив гостей, що не було часу на частування.
Святкуючи Пурім, гірські євреї Нальчика згадують не лише царицю Естер, а і Маркела Шабаєва, який врятував їх у 1942 році.
Хадашот» — у співпраці з проєктом «Єврейські герої».
Керівник проєкту — історик Ганна Невзлін, дослідник єврейської історії.
«Єврейські герої» — це проєкт про особистості та вчинки. Ми вивчаємо біографії маловідомих героїв, які боролися за право відкрито називати себе євреями та бути ними!
Для контакту з проєктом ви можете звернутися на сторінку «Єврейські герої» у Facebook.
Проєкт здійснюється під егідою фонду НАДАВ
