Одеса здавна відома як «постачальник» талантів для всього світу. Провиною тому благодатна природа, Чорне море чи високий відсоток єврейського населення — невідомо.
Проте відомо, що одеські таланти, як правило, у рідному місті не затримувалися. До революції їхали у Сполучені Штати, а після неї, коли виїзд за кордон практично заборонили, — у Москву. Важко перерахувати усі сфери, де відзначилися одесити, тому зупинимося лише на одній: пісенній творчості.
Троє найвідоміших радянських авторів у цьому жанрі виросли у Південній Пальмірі. Найстарший з трійки Костянтин Якович Лістов, що народився у 1900 році. Хоч і батьки майбутнього композитора були артистами цирку і часто переїжджали з місця на місце, але море і моряки так і залишилися однією з найулюбленіших тем композитора — і це, беззаперечно, вплив Одеси. Хоч і маестро працював у різних жанрах, наприклад, писав музику до оперет та навіть складав опери, виступав як піаніст і диригент, але популярність здобув як автор популярних пісень. Найвідоміші з них — «Гренада» (на вірші М. Свєтлова), «Севастопольський вальс» і, звісно ж, «У землянці», що стала мало не символом боротьби з нацистами. Всього Лістов створив близько 800 пісень.
 |
 |
| Костянтин Лістов. Фото: belcanto.ru |
На відміну від Лістова, який у юності покинув рідне місто, Манус (Модест) Табачников не тільки народився, а і досить довго прожив у Одесі. Він рано зацікавився музикою, грав у різних оркестрах при фабричному клубі. Потім закінчив Одеський музично-театральний інститут і став завідуючим музичною частиною Одеської кіностудії. Одна з його перших успішних пісень, написана ще до війни: «Ах, Одеса, перлина біля моря». У 1941-му на слова поета Іллі Френкеля він пише «Давай закуримо» — одну з найпопулярніших пісень воєнного часу. Віддав належне Табачников і рідному місту — всім відомі його «Ти одесит, Мішка» і «У Чорного моря» (на вірші поета Семена Кірсанова).
 |
 |
| Модест Табачников, 1945. Фото: histodessa.ru | Ілля Френкель |
Наймолодший з трійки — Оскар Борисович Фельцман — народився у 1921 році. Закінчив музичну школу в рідній Одесі, а в 1939-му вступив до Московської консерваторії. З початком війни він починає складати музику для різних театрів, а після перемоги працює у різних жанрах — пише оперети, композиції до циркових номерів та естрадних спектаклів. Але всесоюзну популярність Фельцман здобув завдяки своїм пісням. Чого лише варті його «Ландыши», жорстко розкритиковані владою за міщанство, чому і стали неймовірно популярними. Оскільки і в Москві одесит залишається одеситом, одна з найкращих пісень Фельцмана «Чорне море моє ...». Не забував він і про коріння — відомий його цикл пісень «З єврейської народної поезії» і пісні на вірші Х. Бялика.
Не обділені талантами з Одеси і Сполучені Штати. Причому, у тій же сфері пісенної творчості. Їх теж троє, якщо говорити про найвідоміших. Найстарший — Льюїс Вольф Гілберт — народився у 1886 році, після еміграції у США починав як соліст у квартеті, потім продовжив співочу кар'єру у Лондоні. Письменництвом займався з 1912 року, декілька років очолював Американське товариство композиторів, авторів і видавців. У 1929-му Льюїс переїжджає до Голлівуду, де пише тексти для фільмів і радіо, у тому числі для дуже популярного у ті дні «Шоу Едді Кантора» (справжнє ім'я Едді Кантора — Ізидор Іцкович). До кінця днів Гілберт був прихожанином синагоги Темпл Ісраель у Беверлі Гіллз. Він помер в 1970-му, і в тому ж році ім'я композитора було занесено до Зали Слави авторів пісень.
 |
 |
| Льюїс Вольф Гілберт | Постер фільму «Рамона» |
Найвідоміша його композиція, що виконується і сьогодні, — «Рамона», яка вперше прозвучала у 1928 році у однойменному фільмі. Трохи віршував Льюїс і на їдиші — його «Цінделе майнс» з успіхом виконували сестри Беррі.
Одесит Льюїс Браунштейн опинився у Сполучених Штатах у п'ятирічному віці, сім'я осіла у Нью-Йорку, де вчителі помітили у хлопчика літературний хист. Незабаром хлопець почав писати для декількох композиторів, у першу чергу, Альберта фон Тільзера (Альберт Гамм — син єврейських емігрантів з Польщі). У роки Першої світової війни Браунштейн стає автором ряду популярних пісень, а з 1925 року тісно співпрацює з В. Де Сільва і композитором Р. Хендерсоном, пише тексти для бродвейських шоу і голлівудських фільмів. Ще один його постійний композитор — Семмі Файн (Семюел Л. Фейнберг, син кантора). У музичному світі Браунштейн відомий як Лью Браун.
У 1942 році в одному із військових фільмів звучить його пісня «Do not sit under the apple tree with anyone else but me». Хлопець іде на війну і просить дівчину не сидіти під яблунею ні з ким іншим. У виконанні оркестру Гленна Міллера і тріо сестер Ендрюс пісня завоювала неабияку популярність. Автором музики виступив композитор Семмі Степто, теж єврей з Одеси. Композиція увійшла до Зали Слави Греммі, а сам Браунштейн / Браун зайняв місце у Залі Слави авторів пісень.
І, нарешті, наймолодший з «американської» трійки — Ніколас Бродський. Він народився у 1905 році в Одесі, а в роки громадянської війни виїхав з родиною до Угорщини, де перетворився у Міклоша. Здобувши освіту в Угорщині та Італії, юнак став професійним композитором.
 |
 |
| Постер фільму «Петер», 1934 | Пісня «Be my love», написана для Маріо Ланца Ніколасом Бродським |
Спочатку Бродський займався оперетами, але незабаром починає писати для кінематографа. Популярність до нього приходить з появою у Європі звукового кіно. Два фільми того часу — «Петер» (1934) і «Маленька мама» (1935) з музикою Ніколаса йшли вже після війни у Радянському Союзі. Коли до влади у Німеччині приходять нацисти, єврей Бродський емігрує до США, де продовжує музичну кінокар'єру. Серед його робіт виділяється декілька фільмів за участі знаменитого тенора Маріо Ланца. У співпраці з поетом Семмі Каном (Семюел Коен — син єврейських емігрантів з Галичини) Бродський пише для цих картин пісні, платівки з якими розходяться мільйонними тиражами. Наприклад, «Be my love» ( «Будь моїм коханням») або «Because you're mine» («Тому, що ти — моя»). П'ять його композицій були номіновані на «Оскар» в категорії «Краща оригінальна пісня фільму». Ніколас Бродський склав також музику до фільму на їдиші «Пурімшпілер», який вийшов на екрани у 1939 році.
Три плюс три. Радянські піснярі і їх американські одноплемінники і земляки — дуже різні люди, кожен з яких пройшов свій життєвий і творчий шлях. Об'єднує їх лише талант і ...Одеса.
Веніамін Чернухін, спеціально для «Хадашот»
